Гра для дітей – це спосіб навчитися тому, чому їх ніхто не зможе навчити, спосіб орієнтації в реальному світі, просторі, часі, спосіб дослідження предметів та людей. Включаючись у процес гри, діти вчаться жити в сучасному світі.

Гра допомагає дитині оволодіти цінностями культури, виробити певні навички. Коли діти грають, вони відображають особисту індивідуальність і ближче підходить до внутрішніх ресурсів, які можуть стати частиною їх особистості.

Л.Френк

В педагогічному процесі рухлива імітаційно-наслідувальна гра використовується як ефективний засіб екологічного виховання дітей дошкільного віку. Потенціал рухливих імітаційно-наслідувальних ігор дозволяє максимально реалізувати поставлені завдання екологічної освіти: забезпечити можливість засвоєння екологічних уявлень; збудити інтерес до природи; сформувати ціннісне ставлення до неї; сформувати мотиви та практичні уміння екологічно доцільної діяльності (поведінки) та використовувати їх в усіх напрямках освітньо-виховної роботи з дітьми.

За допомогою рухливої імітаційно-наслідувальної гри діти відтворюють різні сторони життя, особливості взаємовідношень дорослих, уточнюють та закріплюють свої знання про навколишню дійсність, виховується любов до навколишньої природи, тваринного та рослинного світу. Через таку гру можна забезпечити найкраще засвоєння екологічних знань, навичок та умінь.

Чому рухливо імітаційно-наслідувальна гра так подобається дітям? Тому, що така гра дарує дітям радість і захоплення, і насамперед дітям цікавий сам процес дій, миттєві зміни ігрових ситуацій, які сповнені несподіванок, а результат – таємниця. В рухливих імітаційно-наслідувальних іграх дітям до¬водиться самостійно знаходити вихід з непередбачених ситуацій, намічати мету, встановлювати взаємодії з товаришами, проявляти спритність, витривалість і силу, щоб успішно виконати поставлене перед ними завдання, а це, в свою чергу, сприяє вихованню спостережливості, уважності, кмітливості, творчої уяви.

Дошкільники охоче виконують взяту на себе роль: зайчика, білочки, жабки, ворони, змії, бджілки тощо. В цих іграх діти хочуть бути сміливими, спритними, сильними, стрункими, уважними, бережливими. У рухливих імітаційно-наслідувальних іграх у дітей виробляються організаційні навички, уміння зважати на обставини. Діти привчаються стояти на місці, коли їм хочеться бігти, терпляче чекати певного сигналу, щоб стрибнути або кинути м'яч у ціль. Вони свідомо стримуються, додержуючи певних правил поведінки, щоб не порушити встановленого порядку. Швидка зміна дій в іграх: кидання та ловіння м'яча, сплески в долоні та ін.. свідчить про складну діяльність, яка вимагає від дитини вольового і фізичного напруження, певної розумової роботи.

Уже саме нагадування про наступну гру викликає у дитини позитивні емоції, приємне хвилювання. За допомогою рухливої імітаційно-наслідувальної гри вона пізнає довкілля і готується до активного його пере-творення. Тож за допомогою рухливих імітаційно-наслідувальних ігор діти готуються до життя. Тобто, в рухливих імітаційно-наслідувальних іграх дітей дошкільного віку виховуються моральні та вольові якості, цілеспрямована поведінка, інтерес до активної рухової діяльності. Спільний інтерес, викликаний грою, об'єднує дітей в дружний колектив.

Але крім суб'єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на дитину-дошкільника, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (цілісно-смислову). Слід зазначити, що рухливо імітаційно-наслідувальна гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого мультфільму діти стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої рухливої імітаційно-наслідувальної гри її учасники можуть забути про все інше.

Так рухливо імітаційно-наслідувальні ігри допомагають формувати у дітей духовний, гуманістичні та екологічні цінності, які нам так потрібні для виховання екологічної особистості. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дітей молодшого дошкільного віку , а назви їх підказує саме життя, наприклад: «Врятуємо жука» , «Заспокой іншого», «Подивись радісно».

В рухливій імітаційно-наслідувальній грі дошкільники намагаються відтворити певні аспекти реальності оточуючого їх природного середовища, передати певні характеристики способу життя тварин, наслідування їх рухів та голосів, звуків довкілля. Що ж допомагає їм краще розібратися в питаннях навколишньої природи, і завдяки цьому вони навчаються приймати оптимально правильні рішення в певних (подібних) ситуаціях? За допомогою таких ігор гравці ніби експериментують з життям, навколишньою природою. Наприклад, граючи роль рятівника в грі «Жук», який має бути чесним як по відношенню до себе, так і по відношенню до «жука», який тоне, діти-учасники гри легко піддаються навчанню і приймають активну участь у грі, оскільки усвідомлюють, що вона не являється реальним життям. Участь у ній може змусити глибоко задуматися над тими аспектами, які раніше були просто словами.

Рухливі імітаційно-наслідувальні ігри можна використовувати для закріплення та для повторення раніше набутих уявлень, формування умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожній прогулянці, на заняттях., поступово змінюючи сюжети, ігрові ситуації, починаючи з елементарних, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в дошкільників знань, вироблених вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам'яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо. Гру треба повторювати кілька разів підряд в одних і тих самих умовах, щоб діти швидше запам'ятовували. З дітьми молодшого дошкільного віку одну і ту саму гру повторюють частіше, в старших групах — протягом 2—3 прогулянок залежно від складності, потім дають іншу, вже знайому ді¬тям, з аналогічними рухами, але з новим змістом. Поступово цікава рухливо імітаційно-наслідувальна гра, творча композиція слів переросте у справжню навчально-пізнавальну працю дошкільника.

Рухливо імітаційно-наслідувальні ігри доцільно проводити як з невеликою групою дітей так і з усією групою, використовуючи їх варіативно, залежно від рівня сформованості екологічних уявлень дітей та рухових навичок та умінь, на свіжому повітрі щодня: під час прогулянки, в кінці дня, в години занять з фізичної культури тощо. Добираючи рухливі ігри на прогулянку, враховують, після яких саме занять діти гратимуться. Після занять з малювання, лічби, розповідання, під час яких дітям до¬водиться сидіти, краще брати такі ігри: «Бджілки», «Метелики», «Зайчики», «Горобчики і автомобіль», та інші щоб можна було побігати, по¬стрибати.

Рухливі імітаційно-наслідувальні ігри зі співом і танцями, хороводні краще проводити в лісі, в парках та скверах, на луках, де діти під час інтенсивних рухів вдихають свіже, чисте повітря на повні груди. У літню спеку ігри з бігом або стрибками організують у другій половині дня, коли не так жарко, під деревами, у затінку.

Проте існують і обмеження для проведення рухливих імітаційно-наслідувальних ігор. Насамперед, це коли діти недостатньо знають про предмет, який вони будуть обігравати, імітувати. Не варто застосовувати ігри, які не можуть дати позитивного педагогічного ефекту.

Валентина Ільєнко