Показано матеріалів: 1-8
|
|
Відчуття провини й сорому жодною мірою не допоможуть дитині стати здоровою і щасливою. Не варто перетворювати життя на смуток, іноді дитині зовсім не потрібна оцінка її поведінки та учинків, її просто треба заспокоїти.|
Адже від моделі виховання яку ви обрали в сім'ї залежить і розвиток вашої дитини. |
Чи замислюватися ви, дорослі, які установки дали вам ваші батьки, чи не є вони внутрішніми покажчиками на вашому життєвому шляху?|
|
Дитина вже з перших років свого життя зустрічається з багатоманітністю об'єктів довкілля, подій, відносин, настроїв, думок. Контакти з навколишнім світом, безперечно, впливають на малюка позитивно, розширюючи його світогляд, даючи перші уроки спілкування з природою, однолітками, батьками та іншими дорослими.|
|
Постійними помічниками, супутниками, соратниками в боротьбі з поганими настроями мають стати посмішка, спокійний, м'який, лагідний тон, ввічливі звертання, доречні, дотепні і тактовні жарти. Корисно запровадити таку практику родинних стосунків, за якої нормою спілкування буде відкрите обговорення всіх життєвих ситуацій – як проблемних, так і приємних.|
|
Увага – це здатність регулювати власну інтелектуальну активність, керувати своєю свідомістю та поведінкою. В. Каменська дає таке визначення поняття «уваги» – спрямованість психічної діяльності людини, зосередженість на об'єктах, що мають для особистості певну значущість».|
|
Кожен з батьків, звісно, прагне, щоб його дитина стала самостійною людиною. Але нерідко трапляється так, що син або донька виростають, створюють свою сім'ю, виховують власних дітей, але так і залишаються залежними, безпорадними в скрутних ситуаціях, як кажуть, «несамостійними».|
Тоді пропонуємо Вам на допомогу поради Девіда Льюїса, англійського філософа, який узагальнив досвід тисячі родин, в яких є обдаровані діти. |
Хочете зростити обдаровану дитину?|
|
Багато дітей проходять період (між двома і чотирма роками) коли удари і доторкання є формою спілкування, часто єдиною для вираження того чи іншого свого стану (наприклад: „Я серджуся” або „Я хочу ось це”). Не володіючи даром мови і, таким чином, не вміючи інакше виразити свої бажання і прохання, вони схильні звертатись за допомогою до кулаків або гострих дитячих зубів. Не дивлячись на те, що це нормальна стадія розвитку дитини, подібна агресивність може перетворитись на звичку.
