Постійними помічниками, супутниками, соратниками в боротьбі з поганими настроями мають стати посмішка, спокійний, м'який, лагідний тон, ввічливі звертання, доречні, дотепні і тактовні жарти. Корисно запровадити таку практику родинних стосунків, за якої нормою спілкування буде відкрите обговорення всіх життєвих ситуацій – як проблемних, так і приємних.

Не ізолюйте без потреби молодших членів сім'ї від участі в таких нарадах, нехай вони змалку звикають вислуховувати позиції інших та відверто висловлювати, обґрунтовувати власні думки. Тоді є гарантія уникнути в майбутньому нещирості, замкненості, обманів. Дитина має бути впевнена, що близькі люди завжди її зрозуміють, допоможуть, приймуть такою, якою вона є.

Створенню психологічно комфортної атмосфери для дошкільника в сім'ї сприяє "політика визнання". Психологи стверджують, що кожний малюк має потребу у визнанні з боку оточуючих і, в першу чергу, близьких людей. Незважаючи на відсутність у нього видатних досягнень, особливих здібностей, треба вміти побачити і своєчасно підтримати будь-які позитивні зрушення в його індивідуальному розвитку, найменші успіхи в різних видах діяльності: ось навчився чисто вимовляти "Р", малювати будиночок або чоловічка, вивчив віршик про маму, зумів самостійно розв'язати ребус в дитячому журналі, зібрати машинку з "Лего" тощо. І ще одна порада: не порівнюйте свою дитину з іншими, зважаючи на те, що у кожного дошкільника свій темп і потенціал розвитку, багато в чому успадковані від Вас. Краще покажіть малюкові його сьогоднішні досягнення порівняно з днем вчорашнім.

Все це унеможливить появу станів відчаю, туги, розчарування, невпевненості, апатії, навчить досягати успіху та самореалізовуватись, активно шукати і знаходити вихід із складних ситуацій, оцінювати їх з різних боків - всерйоз та жартома.

Насичуйте кожний день різноманітними справами, адже дошкільники люблять зайнятість. Тоді у них не залишатиметься часу для нудьгування, нездорового виходу енергії. Застерігаємо: багатогодинне і щоденне просиджування малюка перед телевізором або комп'ютером не є способом заповнити дитяче дозвілля, а навпаки – шкодить як фізичному, так і психічному здоров'ю. Натомість, починаючи з самого моменту пробудження і до засинання ввечері, відповідно до режиму дня малят пропонуйте їм ігри (рухливі, настільні, будівельні, сюжетно-рольові, театралізації та ін.) в раціональному поєднанні з трудовими дорученнями (полити квіти, підмести підлогу, скласти іграшки, сервірувати стіл та ін.), читанням книжок, малюванням, ліпленням, аплікуванням, вишиванням, елементарним експериментуванням, спортивними заняттями тощо. Але не робіть так тільки задля того, щоб зайняти дитину і звільнити час для власних справ. Врахуйте, чи приваблює її запропонована Вами діяльність, відшукайте значущий для неї мотив, при потребі стимулюйте її дії власним прикладом, доступним поясненням, заохоченнями, допомогою, позитивними оцінками, нехай і дещо авансованими. Головне, щоб будь-яка справа виконувалась дітьми з хорошим настроєм і орієнтувалася на досягнення успішного результату, який бажано унаочнити і продемонструвати самій дитині (допоміг мамі вимити посуд - стало чистіше на кухні, мама задоволено посміхається; підклеїв книжку - приємно нею користуватися і не соромно дати другові; побудував гараж - є куди ставити нові машинки). Такий позитив від власної діяльності поступово закріплюється у психологію успіху, яка формує впевнену, успішну особистість.

Вихідні та святкові дні, періоди відпусток мають найбільший резерв вільного часу, який і можна максимально використати для тіснішого спілкування членів родини, з друзями, організації цікавого, корисного, насиченого приємними враженнями дозвілля. Маленькі діти надовго зберігають в пам'яті саме такі події. Тому намагайтеся побутові проблеми залагоджувати "в робочому порядку", а вільні дні присвячувати дітям. Нехай стануть доброю сімейною традицією спільні виїзди на природу, міні-екскурсії рідним містом, прогулянки до зоопарку, відвідування музеїв, театрів, виставок, кінозалів, заняття спортом (плавання в басейні, катання на велосипедах, ковзанах, санчатах, гра в бадмінтон, футбол т а ін.). Свіжі враження від нових місць, зустрічей з прекрасним, "м'язова радість" від рухів надають бадьорості й відчуття реалізованості.

Започаткуйте власні сімейні свята (пам'ятні дні з історії родини, дні народження), по-особливому відзначайте близькі Вам дати із календаря державних, професійних, релігійних чи народних свят. При цьому не треба завжди ставити в центр дійства свою дитину, оскільки вшановуватися може інший член родини. Привчайте синів і доньок виявляти увагу до всіх членів сім'ї, гостей, турбуватися про підготовку подарунків для них, продумувати заздалегідь вітання, стежити за власною поведінкою, щоб не зіпсувати святковий настрій ні собі, ні близьким чи друзям. Відзначальною рисою людини-оптиміста є саме здатність радіти з усіма, сприймати чужу радість як свою.

Проте не відмовляйте малюкам у задоволенні від суто дитячих свят, що влаштовуються для дітей, за їхньої безпосередньої участі та в колі інших дітлахів, запрошених до Вас на гостини. Звісно, підготовка і проведення родинних свят, особливо дитячих, вимагатимуть значних трат часу, багато фантазії, адже вони і запам'ятовуються своєю несхожістю одне з одним, сюрпризністю (оригінальне сервірування столу, підбір страв для частування, оздоблення приміщення і подарунків, святкове вбрання, цікавий сценарій з іграми, конкурсами і призами, несподіваною появою бажаних гостей). Не зайвим буде відродити в сучасних сім'ях популярні у дворянських родинах ХІХ століття домашні вистави, концерти, читання вголос художньої літератури з обговоренням творів тощо.

Подібного роду духовне спілкування закладає міцні основи цілісної особистості, яка з дитячих років матиме своєрідний психологічний імунітет - надійний захист від життєвих незгод, опірність неприємностям, бідам, розпачу.

Не бійтеся виконувати дитячі бажання

На постійних заборонах, обмеженнях не можна будувати стосунки з дітьми, хоча не обійтися і без них як засобу педагогічного впливу (звісно, в розумних межах!). Кожний з нас по собі знає, як мало іноді буває потрібно для того, щоб почуватися щасливим: шматочок торту, чашечка кави, нова губна помада, нова зачіска, тепла ванна, вечір перед телевізором та інші дрібниці. Що вже говорити про дошкільника, для якого кожна "дрібниця" значуща! Не потакаючи примхам, критично аналізуючи дитячі бажання, все ж радуйте дітей чи то втілюючи їхні сокровенні мрії (завести кошеня або папужку, придбати самокат або роликові ковзани, побачити море та гори), чи то задовольняючи ситуативні, дрібні потреби (з'їсти морозива, покататися на каруселях, отримати черговий "кіндер сюрприз" чи книжку-розмальовку). Робіть це просто так, від щирого серця, заради щасливих дитячих оченят і посмішок і не шантажуйте малюка своїми умовами ("Я згоден, якщо ти за це...", "Не будеш слухатися, більше ніколи не..."), не дорікайте йому за зроблену послугу ("Ми для тебе ..., а ти?!"). Доречною стане практика готувати подарунки і сюрпризи дітям, іншим рідним, близьким людям без попереднього замовлення ними, без приводу. Радість від таких приємних несподіванок підвищує емоційний тонус, покращує душевний стан.

Запасіться терпінням

Очікувані результати можуть з'явитися не одразу, незважаючи на кількість докладених з Вашого боку зусиль. Не форсуйте події, а допомагайте природному розвитку малюка, пам'ятаючи: постійний психологічний пресинг з боку авторитетних для дитини дорослих подавляє активність, ініціативність особистості, пригнічує дитячу нервову систему, провокує спротив і формує стійке відчуття незадоволеності, з яким буде важко йти по життю. Від цього страждатиме сама особистість і потерпатимуть люди, що її оточують. Отож, не гарячкуйте, будьте виваженими і великодушними, навчіться прощати свою дитину, з розумінням ставитися до проявів неслухняності, вередувань та ін. Вмійте витримати паузу або відновити самовладання перш, ніж вдатися до певних дій, "репресивних" заходів або оголосити малюкові свій "вирок".

Нехай поставлена висока мета виховати стійку до життєвих негод і злетів, оптимістично налаштовану особистість надає і Вам, шановні батьки, наснаги, стійкості, оптимізму – рис, які допоможуть прожити кожен день повноцінно і радісно та підготувати власних дітей до життя, сповненого приємних і неприємних сюрпризів, але такого цікавого і неповторного у кожного з нас.