Показано матеріалів: 1-10
|
До поняття «культура поведінки» входять уміння і навички, що сприяють розвитку культури розумової і фізичної праці, особиста гігієна, ряд звичок, пов'язаних із ставленням до інших людей: ввічливість, турботливість, уважність, тактовність, делікатність. |
|
Такими основними пріоритетами мають бути моральний розвиток дитини, формування її моральної свідомості, поведінки. Якщо моральний аспект виховання стає другорядним, в суспільстві відбувається спад моральності. |
|
|
|
Адже від моделі виховання яку ви обрали в сім'ї залежить і розвиток вашої дитини. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що розмовляє з іншими дітьми?) |
Культура поведінки – це почуття високої людської гідності, яке визначає поведінку людини в різних умовах: у дитсадку, вдома, на вулиці, на очах у всіх і наодинці із собою.
Серед численних проблем виховання підростаючого покоління є коло питань, які завжди повинні бути ключовими і постійно знаходитись в центрі уваги держави, освітян і батьків.
Відчуття провини й сорому жодною мірою не допоможуть дитині стати здоровою і щасливою. Не варто перетворювати життя на смуток, іноді дитині зовсім не потрібна оцінка її поведінки та учинків, її просто треба заспокоїти.
Чи замислюватися ви, дорослі, які установки дали вам ваші батьки, чи не є вони внутрішніми покажчиками на вашому життєвому шляху?
Тато, матуся... Для дитини батьки – найрідніші, най значущіші і найкращі люди. Їхній авторитет, особливо на ранніх стадіях психо-емоційного та мовленнєвого розвитку, незаперечний і абсолютний.
Дитина вже з перших років свого життя зустрічається з багатоманітністю об'єктів довкілля, подій, відносин, настроїв, думок. Контакти з навколишнім світом, безперечно, впливають на малюка позитивно, розширюючи його світогляд, даючи перші уроки спілкування з природою, однолітками, батьками та іншими дорослими.
У ході соціально-історичного розвитку людства гра набула величезного значення для формування особистості дитини та оволодіння нею досвідом взаємодії з навколишнім світом.
Вихователі повинні демонструвати бажану поведінку. Це належить робити постійно і за будь-якої нагоди. Коли діти бачать, що вихователь їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює емоції за допомогою слів, це сприяє створенню у групі атмосфери дружби та взаємодопомоги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя.
Новонароджена дитина ще не є особистістю, але вона має можливість нею стати, якщо для цього створюються сприятливі умови, Насамперед, потрібно сформувати у дитини ставлення до себе, до інших та до навколишнього світу.
Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор.