Показано матеріалів: 1-10
Культура поведінки – це почуття високої людської гідності, яке визначає поведінку людини в різних умовах: у дитсадку, вдома, на вулиці, на очах у всіх і наодинці із собою. До поняття «культура поведінки» входять уміння і навички, що сприяють розвитку культури розумової і фізичної праці, особиста гігієна, ряд звичок, пов'язаних із ставленням до інших людей: ввічливість, турботливість, уважність, тактовність, делікатність. |
Серед численних проблем виховання підростаючого покоління є коло питань, які завжди повинні бути ключовими і постійно знаходитись в центрі уваги держави, освітян і батьків. Такими основними пріоритетами мають бути моральний розвиток дитини, формування її моральної свідомості, поведінки. Якщо моральний аспект виховання стає другорядним, в суспільстві відбувається спад моральності. |
Відчуття провини й сорому жодною мірою не допоможуть дитині стати здоровою і щасливою. Не варто перетворювати життя на смуток, іноді дитині зовсім не потрібна оцінка її поведінки та учинків, її просто треба заспокоїти. |
Чи замислюватися ви, дорослі, які установки дали вам ваші батьки, чи не є вони внутрішніми покажчиками на вашому життєвому шляху? Адже від моделі виховання яку ви обрали в сім'ї залежить і розвиток вашої дитини. |
Тато, матуся... Для дитини батьки – найрідніші, най значущіші і найкращі люди. Їхній авторитет, особливо на ранніх стадіях психо-емоційного та мовленнєвого розвитку, незаперечний і абсолютний. |
Дитина вже з перших років свого життя зустрічається з багатоманітністю об'єктів довкілля, подій, відносин, настроїв, думок. Контакти з навколишнім світом, безперечно, впливають на малюка позитивно, розширюючи його світогляд, даючи перші уроки спілкування з природою, однолітками, батьками та іншими дорослими. |
У ході соціально-історичного розвитку людства гра набула величезного значення для формування особистості дитини та оволодіння нею досвідом взаємодії з навколишнім світом. |
Вихователі повинні демонструвати бажану поведінку. Це належить робити постійно і за будь-якої нагоди. Коли діти бачать, що вихователь їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює емоції за допомогою слів, це сприяє створенню у групі атмосфери дружби та взаємодопомоги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя. |
Новонароджена дитина ще не є особистістю, але вона має можливість нею стати, якщо для цього створюються сприятливі умови, Насамперед, потрібно сформувати у дитини ставлення до себе, до інших та до навколишнього світу. |
Якомога частіше спостерігайте за поведінкою дитини під час спілкування з іншими дітьми, спільних ігор. Розмовляйте з дитиною про її перебування в дитячому садку, на подвір'ї (із ким гралась? хто є твоїм другом? чому? про що розмовляє з іншими дітьми?) |