Відчуття провини й сорому жодною мірою не допоможуть дитині стати здоровою і щасливою. Не варто перетворювати життя на смуток, іноді дитині зовсім не потрібна оцінка її поведінки та учинків, її просто треба заспокоїти.

Ось такі слова пестять душу дитини:

- Ти найулюбленіший (а)!
- Ти дуже багато що можеш!
- Спасибі! Дякую!
- Щоб ми без тебе робили?!
- Іди до мене!
- Сідай з нами!
- Я допоможу тобі...
- Я радію твоїм успіхам!
- Щоб не трапилося, ми завжди тебе любимо.
- Розкажи мені, що з тобою...

Дитина - не безпорадна «билинка на вітру», не самотня соломинка на асфальті, яка боїться, що на неї наступлять. Діти від природи наділені величезним запасом інстинктів, відчуттів і форм поведінки, що допоможуть їм стати активними, енергійними і життєстійкими. Чимало в процесі виховання дитини залежить і від досвіду та знань батьків, і від уміння дитини відчувати та здогадуватися про бажання батьків щодо її ситуативної поведінки.