Тобто розвиток мови має вести розвиток таких розумових операцій як аналіз, синтез, зіставляння, узагальнення, класифікація. Навчально-мовленнєва діяльність має носити характер розвиваючий.

Це досягається завдяки використанню таких прийомів:

• уявні ситуації "що було б якби";
• проблемно-ігрові завдання на: встановлення просторових і функціональних зв'язків "Одягни ляльку". (Вибрати одяг відповідно величини, зросту, іграшки);
• розкриття причинних зв'язків ("човники");
• знаходження помилки у використанні предметів;
• класифікація за істотними ознаками;
• словесні логічні задачі, розповіді-загадки, що закінчуються проблемними запитаннями;
• розбір картинок-плутанин, віршів-плутанин з наступним поясненням "Як буває";
• ігри-забави на порівняння: на картинах, що спільного, що відмінного;
• пошук самих різних рівнянь на поставлене запитання;
• допущення помилки;
• міркування щодо змісту прислів'їв, загадок.

Максимальне використання ігрових методів і прийомів враховуючи домінуючий вид діяльності дошкільників. 

Що забезпечує емоційну насиченість занять. Це – національна спрямованість розвиваючого мовлення та поступове ускладнення змісту методів і прийомів навчання рідної мови від групи до групи.

Формування комунікативно-мовленнєвої діяльності – являє собою складний процес взаємодії дитини з навколишніми людьми. Мова не виникає з самої природи дитини, а формується тільки в процесі життя дитини в соціумі. Її виникнення і розвиток викликається потребами спілкування, життєдіяльності дитини. Це відбувається завдяки співпраці дитини і дорослого, яка будується із врахуванням вікових особливостей і можливостей дитини. Виділення з навколишнього дорослого і встановлення з ним контакту починається у дитини дуже рано. Німецький психолог, досліджував дитячої мови В.Штерн ще в минулому сторіччя писав, що початком мовлення є той момент, коли дитина вперше промовляє звуки, пов'язані з усвідомлення їх значення і наміром спілкування. Виявляється людський голос дитина розрізняє зразу після народження і відрізняє її від інших звуків. Аналіз поведінки немовлят показує, що присутність дорослого стимулює мовлення, вони починають говорити тільки в ситуації спілкування і тільки за вимогою дорослого. Ось чому рекомендується якомога більше розмовляти з дітьми.

Так виникає перша форма спілкування ситуативно-особистісна (емоційно-особистісна).(В ситуації спілкування з дитиною на рівні емоційних контактів). Основна її роль - загострити потребу в спілкуванні стимуляція до оволодіння мовленням. Не сформованість емоційно-особистісного контакту дитини з дорослими або його дефіцит призводить до низького рівня мовленнєвого розвитку дитини.

Ситуативно-ділова форма спілкування проявляється в ході спільних з дорослими і однолітками предметних дій (тобто в конкретних ситуаціях). Мовлення вплітається в предметну діяльність, супроводжує її і визначається діловими мотивами. При цій формі спілкування у багатьох випадках діти можуть обмежуватись немовними засобами.

Мовлення дітей із ситуативно-ділового формою спілкування має такі особливості:

• воно складається з простих і коротких речень;
• лексика пов'язана із конкретною наочною ситуацією (тому багато іменників) прикметники або відсутні, або вказують на атрибутні властивості предметів (розмір, колір);
• дієслова фіксують лише конкретні дії предметів.

Позаситуативна форма спілкування проявляється в тому, що мовлення стає провідним засобом, воно не прикуте до конкретної наочної ситуації спілкування:

• лексика звільняється від залежності від конкретної ситуації;
• збільшується кількість слів у реченнях, зростає кількість складних речень, різноманітність їх конструкцій;
• зростає кількість дієслів, що позначають вольові, інтелектуальні, емоційні дії;
• різними стають прикметники, що позначають етичні, емоційні, естетичні властивості предметів, явищ, подій;
• багато займенників, прислівників, числівників;
• урізноманітнюються невербальні засоби, які не замінюють, а доповнюють вербальну комунікацію.

Мовне спілкування в дошкільному віці здійснюється в різних видах діяльності (грі, праці, побутової, навчальної). Тому дуже важливо уміти використовувати для розвитку мови будь-яку діяльність, особливо ведучий вид діяльності. Дітям раннього віку властива предметна діяльність. Тому в центрі уваги педагогів має бути організація спілкування в процесі предметної діяльності.

В дошкільному віці ведучий вид діяльності – гра. Характер гри визначає мовні функції, зміст і засоби спілкування. В творчій рольовій грі формуються всі функції мови: номінативна, комунікативна, регулююча, плануюча. В ній удосконалюється діалогічна мова, виникає потреба в зв'язній монологічній мові.

Нові потреби спілкування і ведучий вид діяльності ведуть до інтенсивного оволодіння мовою її словниковим багатством, граматичною будовою, в результаті чого вона стає все більш зв'язною.

Таким чином спілкування є могутнім засобом розвитку мови. Його зміст і форми визначають зміст і рівень розвитку мови дітей. Тому так важливо вміти організувати і використати спілкування з метою розвитку мови дітей.